Закон про поліцію ст 35: що це за норма і навіщо вона потрібна громадянину
Закон про поліцію ст 35 — це стаття, яка визначає, які саме поліцейські заходи має право застосовувати патрульний, дільничний чи слідчий у повсякденній роботі. Саме на неї найчастіше посилаються адвокати, коли оскаржують дії правоохоронців, і саме цю норму згадують самі поліцейські під час інструктажу перед зміною. Якщо коротко: стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» — це перелік інструментів, якими поліція може впливати на ситуацію, не виходячи за межі закону.
Уявіть типовий вечір у спальному районі. Біля під’їзду стоїть підозріла машина, перехожий викликає поліцію. Приїздить екіпаж, і далі все залежить від того, що саме дозволяє закон про поліцію ст 35: перевірити документи, запросити до відділку, скласти протокол, затримати. Без знання цієї норми людина або мовчки терпить свавілля, або провокує конфлікт, не розуміючи своїх прав. Тому статтю 35 варто знати напам’ять хоча б у загальних рисах — як водій знає, що означає «обгін заборонено».
Ця стаття не ізольована. Вона працює у парі із статтями 30–34, де йдеться про превентивні та примусові заходи, і зі статтями 36–40, які регулюють застосування фізичної сили, спецзасобів і вогнепальної зброї. Але саме стаття 35 — своєрідний «центр ваги»: тут описано основний арсенал поліцейського поза крайніми випадками. Нижче розберемо її частина за частиною, з прикладами і посиланням на суміжні норми, щоб ви могли за потреби швидко зорієнтуватися.
Структура статті 35: які саме заходи передбачає закон
Закон про поліцію ст 35 містить вичерпний перелік поліцейських заходів примусу. На відміну від статті 36 (фізична сила) чи статті 42 (спецзасоби), тут ідеться не про фізичний вплив, а про процедурні дії. Кожен захід має чіткі підстави, і поліцейський зобов’язаний обрати найменш обтяжливий із можливих.
Перелік заходів у статті 35
Стаття 35 Закону «Про Національну поліцію» передбачає такі заходи примусу:
- перевірка документів особи;
- опитування особи;
- запрошення до підрозділу поліції;
- зупинення та огляд транспортного засобу;
- поверхнева перевірка (за ст. 34 — окремий захід, але часто застосовується в комплексі);
- вилучення речей і документів у встановленому порядку;
- затримання особи в порядку ст. 37–38.
Зверніть увагу: закон не дає поліцейському «загальний дозвіл» діяти на власний розсуд. Кожен пункт статті 35 працює лише за наявності конкретної підстави — наприклад, підозра у вчиненні правопорушення, перевірка орієнтування, забезпечення безпеки на заході тощо.
Таблиця: підстави для застосування кожного заходу
| Поліцейський захід | Підстава за законом | Що зобов’язаний зробити поліцейський |
|---|---|---|
| Перевірка документів | Підозра у вчиненні правопорушення, орієнтування, контроль за дотриманням правил перебування | Назвати підставу, пред’явити службове посвідчення |
| Опитування | Наявність інформації про причетність особи до правопорушення | Пояснити мету опитування, не чинити тиску |
| Запрошення до відділку | Необхідність скласти протокол, провести слідчі дії | Видавати повістку, фіксувати час і причину |
| Зупинення ТЗ | Порушення ПДР, орієнтування, спецоперація | Подати сигнал, назвати причину зупинки |
| Огляд ТЗ | Підстави, передбачені ст. 35–36, згода власника або рішення суду | Скласти протокол, не пошкоджувати майно |
| Вилучення речей | Виявлення знарядь злочину, речових доказів | Скласти протокол, видати копію власнику |
Як видно з таблиці, закон про поліцію ст 35 побудований на принципі мінімального втручання: спочатку перевірка документів, потім — опитування, і лише в разі потреби — затримання. Це відповідає статті 6 Конституції України, де органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень.
Перевірка документів і опитування: коли поліція має право вимагати
Найчастіше громадяни стикаються з двома першими пунктами статті 35 — перевіркою документів та опитуванням. Розглянемо їх детальніше, бо саме тут виникає найбільше конфліктів.
Поліцейський може попросити показати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, у таких випадках:
- Особа підозрюється у вчиненні правопорушення — наприклад, є орієнтування чи виклик від перехожого.
- Особа перебуває в місці, де щойно скоєно злочин, і є достатні підстави вважати її причетною.
- Проводиться планова відпрацювання території — наприклад, у рамках операції «Мігрант» чи «Зброя та вибухівка».
- Особа поводить себе підозріло, хоча формально це не є самостійною підставою, але на практиці часто використовується.
Опитування за ст. 35 — це бесіда, під час якої поліцейський з’ясовує обставини події. На відміну від допиту, опитування не передбачає попередження про відповідальність за неправдиві показання і не фіксується у протоколі допиту. Однак, як зазначено у статті про Національну поліцію у Вікіпедії, поліцейський зобов’язаний попередити особу про право не відповідати на запитання, якщо відповідь може бути використана проти неї.
Практична порада: якщо до вас підійшов поліцейський і просить документи, не сперечайтеся одразу. Запитайте підставу перевірки («Чому ви мене зупинили?»), попросіть пред’явити службове посвідчення і запам’ятайте або запишіть його номер. Усе це — ваше право за статтею 35 і статтею 6 Закону «Про Національну поліцію».
Зупинення та огляд транспортного засобу
Водії — окрема категорія, яка найчастіше стикається з нормами статті 35. Зупинення транспортного засобу — це окремий поліцейський захід, і він має чітко визначені підстави. Згідно зі статтею 35 та постановою Кабінету Міністрів, поліцейський може зупинити автомобіль, якщо:
- водій порушив Правила дорожнього руху;
- є інформація про причетність водія або пасажирів до правопорушення;
- транспортний засіб перебуває в розшуку;
- потрібно опитати водія як свідка ДТП;
- проводиться спеціальна операція чи планова перевірка;
- водій створює загрозу безпеці дорожнього руху.
Огляд транспортного засобу — більш серйозний захід. За загальним правилом, поліцейський може оглянути салон і багажник лише за згодою власника або за рішенням суду. Виняток — безпосереднє переслідування, виявлення знарядь злочину під час огляду ззовні, а також ситуації, коли зволікання загрожує життю людей. Докладніше про це йдеться у статті 36 Закону «Про Національну поліцію» та у офіційному тексті Закону на сайті Верховної Ради.
На практиці це працює так: патрульний просить відкрити багажник, водій відмовляє — поліцейський викликає слідчо-оперативну групу і складає протокол за непокору. Якщо ж є реальна підозра (наприклад, із салону йде різкий запах), поліцейський може ініціювати огляд без згоди, але з подальшою санкцією прокурора.
Запрошення до підрозділу поліції та затримання
Якщо перевірка документів і опитування не дали підстав для подальших дій, поліцейський зобов’язаний відпустити особу. Якщо ж підстави є, наступний крок — запрошення до відділку. Це формальна процедура: особа отримує повістку або письмове запрошення із зазначенням дати, часу і причини виклику. Неявка без поважних причин може мати наслідки у вигляді примусового доставлення, але вже за окремою процедурою (ст. 38).
Затримання — найсерйозніший із заходів статті 35. Воно допускається лише у випадках, прямо передбачених законом:
- особа щойно вчинила злочин або його готує;
- особа втікає з місця події;
- є достатні підстави вважати, що особа може сховатися від слідства чи суду;
- особа перебуває в розшуку;
- потрібно припинити злочин або захистити потерпілого.
Строк затримання — не більше 3 годин з моменту фактичного затримання (ст. 38). Про кожне затримання поліцейський зобов’язаний негайно повідомити прокурора, а затриманому — роз’яснити права, зокрема право на захисника. Будь-яке перевищення цих строків — підстава для оскарження та відшкодування шкоди.
Як діяти громадянину, якщо поліція перевищує повноваження за ст. 35
Навіть знаючи, що передбачає закон про поліцію ст 35, громадянин не завжди може протистояти тиску на місці. Ось покроковий алгоритм, який радять правозахисники:
- Зберігайте спокій. Не підвищуйте голос, не шарпайтеся, не погрожуйте.
- Зафіксуйте на телефон або диктофон розмову з поліцейським (це не заборонено законом, якщо не порушує приватність інших осіб).
- Запам’ятайте або запишіть номер нагрудного знака, звання, прізвище, номер відділку.
- Запитайте підставу затримання чи перевірки — ви маєте на це право.
- Вимагайте скласти протокол і надайте свою версію подій у графі «Пояснення».
- Підпишіть протокол лише після того, як уважно його прочитали. Якщо не згодні — вкажіть «не згодний» і викладіть свою версію.
- Зверніться на гарячу лінію Національної поліції (102) або до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Якщо ваші права реально порушили, протягом 10 днів ви можете подати скаргу до суду або до територіального управління поліції. Судова практика свідчить, що у 2024–2025 роках кількість задоволених скарг на неправомірні дії поліції зросла, і стаття 35 у цих рішеннях є ключовим аргументом.
Відповідальність поліцейського за неправомірне застосування заходів зі ст. 35
Закон про поліцію ст 35 працює не в один бік. Якщо поліцейський перевищив повноваження, він несе відповідальність — дисциплінарну, адміністративну або навіть кримінальну. Зокрема, стаття 365 Кримінального кодексу України передбачає покарання за перевищення влади або службових повноважень: від штрафу до позбавлення волі на строк до 8 років (залежно від тяжкості наслідків).
Типові порушення з боку поліції, за якими є судова практика:
- зупинення автомобіля без підстави з метою «поговорити»;
- вилучення документів без складання протоколу;
- затримання особи на строк понад 3 години без відповідного рішення суду;
- проведення огляду житла без ухвали слідчого судді.
Якщо ви стали свідком або потерпілим від таких дій, зберігайте докази: записи з відеореєстратора, свідчення перехожих, копії протоколів. Усе це стане основою для оскарження.
Міжнародний досвід: чим відрізняються поліцейські заходи в ЄС, США та Україні
Закон про поліцію ст 35 часто порівнюють з аналогічними нормами у країнах ЄС та США. Розглянемо три ключові відмінності.
Європейський підхід (Німеччина, Польща)
У Німеччині поліцейський може зупинити особу лише за наявності «конкретної підозри» (konkreter Verdacht). Підозра має базуватися на фактах, а не на інтуїції. Це звужує підстави для перевірки документів порівняно з Україною, де достатньо «підозри у вчиненні правопорушення» — значно ширшого поняття. Водночас у Польщі діє схожа з українською модель: закон «Про поліцію» (Ustawa o Policji) також містить перелік заходів примусу, і судовий контроль за їх застосуванням є обов’язковим.
Американська модель (США)
У США поліція діє за принципом «reasonable suspicion» (розумна підозра) або «probable cause» (ймовірна причина). Для зупинки автомобіля достатньо розумної підозри, а для арешту — ймовірної причини, яка має бути підтверджена суддею. Відмінність від України — у судовому контролі: американський поліцейський після затримання особи протягом 48 годин має доправити її до судді, тоді як в Україні цей строк коротший і контроль здійснює прокурор.
Українські реалії та реформа
Україна рухається у напрямку посилення судового контролю. У 2023–2025 роках Верховна Рада ухвалила низку змін до Кримінального процесуального кодексу, які поширили обов’язковість ухвал слідчого судді на випадки, де раніше достатньо було санкції прокурора. Це фактично звужує дискрецію поліції за статтею 35 і наближає українську практику до європейських стандартів.
Еволюція статті 35: від закону 2026 року до сьогодні
Закон «Про Національну поліцію» було ухвалено 2 липня 2015 року (№ 580-VIII). Стаття 35 у первісній редакції містила дещо інший перелік заходів — наприклад, «перевірка дотримання правил зберігання зброї» була окремим пунктом, а «зупинення транспортного засобу» — лише у складі загальних повноважень патрульної поліції.
У 2017 році статтю 35 доповнили пунктом про «поверхневу перевірку» як самостійний захід, що викликало дискусії серед правозахисників. У 2020 році в умовах пандемії COVID-19 закон тимчасово дозволив поліції перевіряти документи про вакцинацію та перебування на самоізоляції — норму згодом скасували, але вона показала, як швидко законодавці можуть розширювати повноваження поліції в умовах кризи.
Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році також вплинуло на статтю 35: у перші місяці воєнного стан поліція отримала додаткові повноваження щодо перевірки документів у комендантську годину, обмеження пересування транспорту тощо. Більшість із цих норм діють лише на період воєнного стану і не поширюються на мирну територію в тилу.
Пов’язані статті Закону «Про Національну поліцію»
Щоб краще розуміти контекст статті 35, корисно знати суміжні норми. Нижче — короткий перелік:
- Ст. 30 — превентивні поліцейські заходи (профілактика правопорушень).
- Ст. 31 — загальні засади застосування заходів примусу.
- Ст. 32 — підстави для застосування заходів примусу.
- Ст. 33 — права поліцейського при застосуванні заходів.
- Ст. 36 — застосування фізичної сили.
- Ст. 37 — затримання.
- Ст. 38 — строки затримання.
- Ст. 40–42 — спецзасоби та вогнепальна зброя.
Якщо під час спілкування з поліцейським виникає спір про те, чи мав він право застосовувати силу, затримувати вас чи оглядати авто, — посилайтеся саме на ці статті. Суд і прокурор розуміють конкретні номери краще, ніж загальні фрази на кшталт «це незаконно».
Часті запитання (FAQ)
Чи може поліцейський зупинити мене просто так, «на око»?
Закон про поліцію ст 35 не передбачає зупинки особи «просто так». Поліцейський має назвати конкретну підставу — підозра у правопорушенні, орієнтування, спецоперація. Якщо підставу не назвали, ви маєте право зафіксувати це і подати скаргу.
Чи зобов’язаний я носити з собою паспорт постійно?
Закон не зобов’язує постійно носити паспорт. Але під час перевірки ви повинні назвати свої установчі дані (ПІБ, дата народження, місце проживання). Підтвердити їх можна будь-яким документом — наприклад, копією паспорта в телефоні або посвідченням водія.
Скільки часу поліцейський може перевіряти мої документи?
Чіткого строку у законі немає, але перевірка не може тривати безпідставно довго. Якщо за 5–10 хвилин поліцейський не встановив підстав для подальших дій, він зобов’язаний вас відпустити. На практиці затримки понад 30 хвилин без вагомих причин вже є підставою для скарги.
Чи можу я відмовитися пред’являти документи?
Відмова пред’явити документи без поважних причин може бути підставою для затримання за статтею 185 КУпАП (злісна непокора поліцейському). Однак ви маєте право не відповідати на запитання, які можуть бути використані проти вас, і вимагати пояснення підстав перевірки.
Що робити, якщо поліцейський вилучив телефон або ноутбук?
Вилучення техніки можливе лише у порядку, передбаченому КПК, — з обов’язковим складанням протоколу та участю понятих. Без протоколу таке вилучення незаконне. Вимагайте копію протоколу і внесіть у нього свої зауваження, якщо вважаєте дії неправомірними.
Чи має право поліцейський знімати відбитки пальців під час перевірки на вулиці?
Ні. Дактилоскопіювання проводиться лише у підрозділі поліції, із складанням протоколу і в присутності понятих. На вулиці поліцейський може лише попросити назвати установчі дані та показати документи. Усе інше — перевищення повноважень.
Як оскаржити дії поліцейського, якщо вважаю їх незаконними?
Є два шляхи: адміністративна скарга до керівника підрозділу поліції або судовий позов. Строк для скарги — 10 днів з моменту вчинення дії. До скарги додайте копії протоколів, фото/відео, контакти свідків. У складних випадках краще залучити адвоката.
Чи діє стаття 35 під час воєнного стану так само, як у мирний час?
Під час воєнного стану діють додаткові норми, які розширюють повноваження поліції — наприклад, перевірка документів під час комендантської години, обмеження пересування у визначені години. Більшість цих норм не скасовують ст. 35, а доповнюють її тимчасовими обмеженнями, визначеними указами Президента та постановами Кабміну.
Коротке резюме: що варто запам’ятати про статтю 35
Закон про поліцію ст 35 — це ваш головний інструмент під час контакту з правоохоронцем. Пам’ятайте три речі: по-перше, поліцейський завжди має назвати підставу своїх дій. По-друге, перелік заходів у статті — вичерпний, і все, що виходить за його межі, незаконне. По-третє, ви маєте право фіксувати дії поліції, вимагати протокол і оскаржити рішення у суді. Знати свої права — не означає провокувати конфлікт, а означає захищати себе з повагою до закону.
Якщо ви або ваші близькі стали учасником ситуації, де поліція, на вашу думку, перевищила повноваження, зберіть якомога більше доказів і зверніться за правовою допомогою. Консультація адвоката на ранньому етапі часто дозволяє уникнути тривалих судових спорів і відновити порушені права.
