Видання New York Times 29 липня 2026 року, посилаючись на анонімних іранських і західних посадовців, повідомило, що Іран розглядав можливість удару по одному з чорноморських портів України у відповідь на інцидент з іранським судном. За словами деяких посадовців, розглядався варіант запуску балістичної ракети з невеликою боєголовкою як «символічного жесту» з відносно невеликою шкодою.
25 липня — удар у Каспійському морі
Президент України Володимир Зеленський підтвердив удари безпілотниками в акваторії Каспійського моря в ніч проти 25 липня, заявивши, що цілі були «залучені в транспортуванні військових вантажів з Іраном, та військовий корабель». Міністерство закордонних справ Ірану звинуватило Україну в нападі на своє торговельне судно. За твердженням іранської сторони, під час інциденту загинув один моряк і ще один зазнав поранення.
28 липня — дипломатичний контакт і позиції сторін
28 липня в. о. міністра закордонних справ України Андрій Сибіга провів телефонну розмову з іранським колегою Аббасом Арагчі. Сибіга заявив, що дії Києва спрямовані лише на захист України від російської агресії і «ніколи не мали на меті атакувати цивільні судна чи людей». Арагчі підтвердив, що українська сторона запевнила його у ненавмисності удару, вимагає відшкодування збитків, але Тегеран не прагне ескалації. Аналітик Мехді Рахматі, близький до іранського уряду, наголосив, що «Україна має досвід ведення війни й логістичну підтримку з боку Америки та Європи. Ми нічого не виграємо, створюючи новий фронт». Інтенсивні дипломатичні зусилля стабілізували ситуацію.
29 липня — публікація NYT
New York Times 29 липня 2026 року оприлюднило зібрані дані з посиланням на анонімних іранських і західних посадовців, повідомивши про розгляд Іраном удару по чорноморському порту України.
